Text1.ru ONUKA - SAMA

Вже тиха година майже, спи.
Застигла навіки, до німоти.
Залишились орнаменти тіней.
Тримаюсь за життя наших дітей.
Фантомами сумними стали ми.
І вмить розклалися на атоми.
(У пам’яті є колір)
Залишились орнаменти тіней.
Тримаюсь за життя наших дітей.
Але я сама.
Переїзд триває.
Я до того звикла.
Та я не сумна.
Часом напрягає.
До чужини майже звикла я.
Але я сама,
та життя тримає.
Але ж я - не я!
Я без тебе зникла.
Ні я не сумна.
Це мене вбиває.
Відчуваю.
На мене дім чекає.