Text1.ru ФРН - Лист додому

Набридло, знаєш, груднем жати жито
І вижидати винограду в січні,
Тягнутись знову на дебелій притчі
Назад у вічність, мов сценічний витязь.
Як марива, щоб слово сторожити, твої торкання. Як кошмару причет.
Як ті тополі, спогадом ґотичні, що їх не можна летом пережити.
Тож як нам бути? Нам, що не існуєм
ні у моїм, ні у твоїм майбутнім?
Невже назавжди євшан-зіллям струїм
мою струнисту кров, кровисті будні?
Закам'янієм в далечі облудній, як випрозореностарі статуї.