Text1.ru Cheban - Чекай мене...

Так, я пам'ятаю слова,
Які боявся тобі я сказати.
Але ти крізь сльози чекала,
І не кінчалась війна.
Розірвані навпіл серця,
Не зігрівали тіла.
І лише надія жива,
Давала нам сили триматись.
І ми вже не вмієм боятись,
Ми іншими стали людьми.
Ти просиш мене: "Відпусти!"
Благаєш мене: "Відпусти..."
Чекай мене дома тоді,
Коли ростає весь сніг на весні.
І я стану назавжди твоїм,
Морем здійснених надій.
І сотні доріг за спиною,
Між мною, міста і тобою.
І мої думки по дротам,
Знайдуть тебе саме там.
Ти, просиш мене: "Відпусти",
Таку вже як ти не знайти.
На твоєму серці лишив
Від свого кохання сліди.
Ми ранили душі навзаєм,
І тихо собі розійшлись.
Я навіть і не гадав,
Що захочу з тобою лишитись.
Але ми на тих берегах,
Між нами шалена ріка.
І наче вогні маяка,
Так манять твої берега.
Чекай мене дома тоді,
Коли ростає весь сніг на весні.
І я стану назавжди твоїм,
Морем здійснених надій.
І сотні доріг за спиною,
Між мною, міста і тобою.
І мої думки по дротам,
Знайдуть тебе саме там