Y.K. Music - Вітре, вітре

Тут сонце сходить, та мене не гріє,
І місто ніби гарне, та чуже.
Я усміхаюсь людям незнайомим,
А в грудях щось до рідного зове.
Тут інші ранки, та душа не звикла,
І мова інша плине між людьми.
Та сниться шлях, де пахне теплим житом,
Де білий цвіт торкається весни.
Питаю тихо в неба серед ночі,
Коли мене покличе рідний край.
Я закриваю втомлені ці очі,
А бачу дім, калину і розмай.
Ой вітре, вітре, мій вірний друже,
Ти знаєш мою тривогу.
Спустися тихо на рідний луг
Й вкажи додому мою дорогу.
Бо я між чужими вогнями живу,
А сниться мені калина.
Я ще повернуся, я ще допливу
До світла, де я — дитина.
Я не зрікаюсь хліба на чужині,
І дякую за дах над головою.
Та є дороги в кожної людини,
Що пахнуть мамою і сон-травою.
Там біля хати вечір синьоокий,
Там тиша молиться під зорепад.
Там кожен камінь, кожен явір одинокий,
Мене впізнає, як вернусь назад.
І хай роки зробилися стіною,
І хай туман дороги замете.
Моє коріння назавжди зі мною,
Воно крізь камінь в серці проросте.
Ой вітре, вітре, мій вірний друже,
Ти знаєш мою тривогу.
Спустися тихо на рідний луг
Й вкажи додому мою дорогу.
Бо я між чужими вогнями живу,
А сниться мені калина.
Я ще повернуся, я ще допливу
До світла, де я — дитина.
Ой вітре, вітре, мій вірний друже,
Ти знаєш мою тривогу.
Спустися тихо на рідний луг
Й вкажи додому мою дорогу.
Бо я між чужими вогнями живу,
А сниться мені калина.
Я ще повернуся, я ще допливу
До світла, де я — дитина.
До світла, де я — дитина...