Олександр Закшевський - Зорепадами

1.
Місто знову ховає свій гамір під вечір,
Я накидаю тобі свій худі на плечі.
Ми рахували хвилини, ловили моменти,
Нам не потрібні були ні слова, ні компліменти.
Ти пам’ятаєш, як все починалось спочатку?
Один твій погляд - і в серці лишилась печатка.
Ми обходили правила, креслили межі,
А тепер між нами палають пожежі.
І нехай весь світ почекає десь осторонь,
Коли твої пальці стискають мою долоню.
Час зупинився, зажглися вогні,
Ти просто довірся мені...
Приспів:
Ми зорепадами з неба падали,
І пролітали над сірими хмарами.
Два силуети, що мірялись чарами,
Та не шукали шляхів із причалами.
Ми зорепадами з неба падали,
І пролітали над сірими хмарами,
І наші сльози дощем долі капали,
Коли кохання стікало за ранами.
2.
Хтось каже - це тимчасово, хтось каже - минеться,
Твій голос у мені луною відіб’ється.
Навіть якщо навколо закрутить завія,
Ти - моя тиша, ти - моя головна надія.
Ми пишемо сенси на ходу, без сценаріїв,
У цьому всесвіті мільйонів аварій.
Ти світиш яскравіше, ніж неон у фіналі,
Ми тиснемо разом на повні педалі.
І нехай там за вікнами злива чи грози,
Ми висушим сльози, забудем прогнози.
Час зупинився, вже сяють вогні,
Ти просто довірся мені...